фантастичне оповідання

+ 0 -

Petr0905

20 дек. 2014 г., 22:52:06 (9 лет назад)

Казкова новорiчна нiч.  Менi  три  роки.  Я  намагаюся  приборкати  свiй
триколiсний велосипед, але вiн чомусь не дуже мене слухається.  Та
менi все одно весело, бо мама й тато поруч, вони посмiхаються,  i  я  не
просто смiюся, я заливаюся смiхом, менi так просторо й затишно.
…Менi чотири роки. Тата чомусь немає. Менi хочеться плакати.
Мама поруч зi мною, але в неï засмученi очi. Менi невесело.
…Менi п'ять рокiв. Тата все ще  чомусь  немає.  I  мами  теж
немає. Бабуся  каже,  що  мама  на  роботi  i  щоб  я  був  чемним
хлопчиком. А ще каже, що життя дуже складне сьогоднi. Чому воно складне,
я не розумiю.
…Менi шiсть рокiв. Мама рiдко дивиться на мене. У  неï  сумнi
очi, iнколи вона довго дивиться кудись у вiкно. Часом погляне на мене  й
скаж,е: Викапаний батько, й очi наповнюються слiзьми. Нещодавно принесла
вiд тьотi Валi шкiльну форму. Я стану школярем. Ми  йдемо  до  школи.  У
лiвiй руцi букет,  праву  тримає  мама.  Хочеться  швидше  вручити
комусь букет. I хочеться, щоб за другу руку мене тримав тато.
…У мене, здається, все є, але багато чого немає.
Немає маминого смiху, немає татових рук, немає вогнища
бiля рiчки. Про вогнище менi розповiв мiй шкiльний товариш, як вони  всi
ïздили до рiчки й там  вiдпочивали.  Я  розумiю,  що  всього  цього
немає тому, що тато i мама не разом. Iнколи бабуня  сварить  мене,
коли я починаю рюмсати: Ти не хлюпай тут i не капризуй. Ти  єдиний
мужчина в сiм'ï. …Наближається свято Нового року. Що  ж
то менi принесе Миколаи? Мама, як завжди, поспiхом каже: Напиши Миколаю,
який би подарунок ти хотiв. Я довго думав  i  написав:  Святий  Миколаю!
Хочу на Новий рiк побачити тата  i  щоб  мама  посмiхалася.  Як  мама  i
велiла, я поклав листа на пiдвiконня, аби Миколай прийшов уночi й забрав
мого листа.
…Снiгом замiтає стежки. Незабаром Новий рiк. Я  чекаю.  Мама
якось загадково посмiхається. Чекаємо тiєï  митi,
коли стрiлки зiйдуться на дванадцяти…
Дзвiнок у дверi. Я чимдуж бiжу до дверей, хапаючись за всi нашi защiпки.
Серце неймовiрно калатає… Вiдчиняю… Я вiдразу  впiзнав
його мiй тато! Вiн якось зачудовано й розгублено дивиться на мене, потiм
хапає мене на руки, обнiмає мене й маму.
Я бiльше нiколи вiд вас не пiду! Нiколи! Його очi стають вологими. Я вас
дуже-дуже люблю!
…Чарiвна зимова нiч.